На початку червня 2019 року на офіційних сайтах НАН України та Міністерства освіти і науки з’явився затверджений текст нової редакції «Українського правопису». Загалом, 282 сторінки подробиць та пояснень, чому тепер ми мусимо писати так, а не інакше. Ми не перші і не останні, хто намагається розібратися в цих новинах, адже перекладачі одразу відчують на собі тягар (або полегшення) від змін правопису. В цій статті ми спиратимемося на текст основного документу, на свідчення безпосередніх учасників процесу за матеріалами їх інтерв’ю на каналі Hromadske.ua, на різні довідкові матеріали.
Український правопис в датах
1798 – 1905: нараховується близько 50 різних (більш і менш поширених, іноді суто індивідуальних) правописних систем.
1876: наказ Олександра ІІ, згідно з яким українська графіка опинилася під забороною. Українські тексти, навіть дозволені урядовою цензурою, слід було друкувати з використанням російської абетки.
1907 — 1909: скасування цієї заборони, поява словника української мови за редакцією Бориса Грінченка, у якому застосовано принцип фонетичного українського правопису.
1918 – 1919 : проєкт офіційного українського правописного кодексу під редакцією професора Івана Огієнка. Ухвала «Найголовніших правил українського правопису» — першого в історії України офіційного загальнодержавного правописний кодексу.
1927 – 1928: затвердження Українського правопису, який отримав неофіційну назву «харківський». Та вже за кілька років за вказівкою влади до «харківського» правопису внесли суттєві зміни, скасувавши низку його норм як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». Більшість мовознавців, що брали участь в його створенні, було репресовано. Нарком освіти того періоду М. Скрипник вчинив самогубство в 1933 році.
1933: Народний комісаріат освіти УСРР схвалив інший правопис, який з незначними змінами й доповненнями діяв до 1989 р.
1989 – 1990: нова редакція Українського правопису, у якій поновлено букву ґ, уточнено й доповнено окремі правописні норми.
2015 – 2018: проєкт нової редакції Українського правопису. Сучасна редакція повертає до життя деякі особливості правопису 1928 р., які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя (за текстом нової редакції «Українського правопису»).
Думи мої, думи….
Пряма мова доктора філологічних наук Олександра Пономарева: «Нехай трудящі заспокояться. Правопис не потрібно обговорювати широким масам. Медики ж не запитують у мас, яку кістку треба видаляти в людини, а яку ні. Правопис рано чи пізно всі міняють.» Скажу відверто, така аргументація мене дещо спантеличила. В нашій реальності все відбувається навпаки – народ охоче почав обговорювати нові правила, демонструючи неабияку розбіжність думок. Люди запитуються: чи справді правопис очолює перелік пекучих проблем, що постали сьогодні перед українською мовою та культурою? Якщо чесно, чіткої відповіді я не знаю. Одна річ – корегувати правопис з огляду на силу-силенну неологізмів, що останнім часом надходять в усі мови світу. Такий собі семантичний cornu copiae, який вочевидь потребує регулювання. Інша річ – надати офіційного статусу фемінітивам, які стрімко повертаються, навіть, не через феміністичні настрої, а завдяки природній гендерній розвинутості української мови. І зовсім інша річ – повернути такі форми, як етер, міт, Атени, які сприймаються сьогодні новими лексичними одиницями. Я розумію, що для теоретиків мови, докторів філологічних наук та, навіть, україномовних блогерів – творців громадської думки, це – приємна забавка. Відчути себе трошки Богом в справі відновлення історичної справедливості. Звичайно, історія української мови і правопису обтяжена політичним забарвленням, і нам нікуди від цього не подітися. У проблеми «т» проти «ф» існує політичне підґрунтя, адже певні мовні традиції у нас облаштувалася завдяки культурному впливу північного сусіда. І все ж таки вони облаштувалися! Саме така вимова («кафедра математики») виявилася живучою попри всю свою непослідовність, звичною, усталеною. Зараз для цієї категорії слів дозволені обидва варіанти, а за фактом –журналісти та диктори згодом призвичать нас до Атен, міту, проєкту. За останній особливо прикро, тому що артикулювати «є» після «о» важче, ніж «е».
Де знаходяться Атени?
Щодо передачі грецької літери «тета», українські літератори ламають голову не перше століття))))
Всмілившись, бо Атена сама ёму смілость у сердце… (А.А.Потебня, переклад «Одісеї»)
Відома річ, що сім городів вдавали з себе Гомерове рідне місто: Смирна, Родос, Колофон, Саламин, Іос, Арrос, Афіни,.. (М. Грушевський «Вступне слово до «Одіссеї»)
Вийшов з човна Телемахос, вийшла й Атена (Леся Українка, переклад «Одісеї»)
До речі, якщо вас цікавить ця тема, рекомендуємо статтю А. Білецького «Ільйонянка» – перший повний український переклад Гомерової «Іліади», де автор приділив окрему увагу перекладу С. Руданського, який «безжально обійшовся с гомерівськими власними іменами і назвами в своєму бажанні якнайбільше українізувати їх.» Це розділ статті дає певне уявлення про усталені літературні та розмовні традиції щодо грецьких слів. (Статтю можна прочитати за посиланням https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/R/Rudansky/Studies/Bilecky.html).
А ось так трактує питання текст нової редакції Правопису:
- 123. Буквосполучення th у словах грецького походження Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.
Добірка цікавих і корисних прикладів від Інституту мовознавства НАН України
- Пишемо без варіантів
проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-)
плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах,
Пишемо разом: мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт
Зміни в окремих словах: священник (як письменник), Святвечір
З великої букви пишемо перше слово назв церков:
Украї́нська правосла́вна церква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська це́рква.
У назвах найвищих органів влади і державних установ України:
Верхо́вна Ра́да Украї́ни, Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни, Конституці́йний Суд Украї́ни, Верхо́вний Суд Украї́ни з великої букви пишемо всі слова.
Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл);
назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа “Фейсбу́к”, енциклопе́дія “Вікіпе́дія”);
назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).
- Можливі варіанти
Слова іншомовного походження: Вергілій і Верґілій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р
Українські і давно засвоєні слова: і́рій і и́рій, і́род і и́род
Варіантні форми родового відмінка: ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си
- Ще кілька новацій:
Тільки «і» вживаємо: якщо зіставляємо поняття: Дні і ночі; Батьки і діти; Правда і кривда; Просте і складне речення.
Варіанти із, зі (зо) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.
- Фемінітиви
За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.
Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ:
а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.
Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця.
Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.
Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.
- Загальні назви
пишуться з великої літери, коли їм надається особливий зміст: Батьківщина, Честь, Мати (раніше такий “привілей” мала лише Батьківщина).
- Із “Правопису-2019”: бі́знес-проє́кт, до́пінг-контрóль, інтерне́т-видáння, інтерне́т-пóслуга, компа́кт-диск, кре́кінг-проце́с, піа́р-áкція, піа́р-кампáнія, фан-клýб, фі́тнес-клуб, медіакритика, медіалінгвістика, краї́на-інвéстор, краї́на-кредитóр; День па́м’яті та прими́рення, День Незале́жності Украї́ни, День Собо́рності Украї́ни, День Конститу́ції Украї́ни, Благові́щення, Вели́кдень, Петра́ й Павла́, Покро́ва, Різдво́, Вели́кий піст, Різдвя́ний піст, Петрі́вка, Пили́півка, Спа́сівка, Страсни́й ти́ждень, Страсна́ п’я́тниця.
Ілюстровані приклади від кафедри мови засобів масової інформації ЛНУ ім. Івана Франка
Мы делаем коммерческие переводы и консультируем.
Звоните нам и пишите на почту:
+38 (067) 306−82−19